Аденоїди – це ураження носоглоткової мигдалини, при якому патологічно розростається його лімфоїдна тканина. Переважно ця проблема виникає у віці від 3 до 15 років, але й бувають винятки і аденоїди можуть розвинутись і в іншому віці.
Причинами збільшення носоглоткової лімфоїдної тканини є спадкова схильність, порушення харчування (переїдання, особливо солодощами та виробами з борошна), алергія, інфекційні хвороби (грип, скарлатина, кір, коклюш, дифтерія). Внаслідок дії провокуючих факторів розвивається запальний процес слизової оболонки носа і виникає реакція лімфоїдної тканини у відповідь.
Діти з аденоїдами значно частіше хворіють простудними та інфекційними хворобами, а це веде до ще більшого збільшення ураженої лімфоїдної тканини.
Є три ступені аденоїдів:
Проявами захворювання є періодичне або постійне закладання носа, що ускладнює дихання, серозні виділення у великій кількості, що можуть стікати по задній стінці носоглотки, сон з відкритим ротом, можливе похропування, неспокійний сон, страшні сновидіння, ранкова слабкість, підвищена дратівливість, капризність, інколи головний біль зранку, запаморочення, погіршення пам’ятті, розсіяність та неуважність, гугнявість, погіршення слуху, зміна фонації голосу, обличчя набуває типового вигляду, змінюється прикус, задишка, кашель, часті риніти, розвиток хронічного катарального риніту.
Якщо процес запустити і вчасно не почати лікування аденоїдів, то з часом з’являються порушення функції серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту (зменшення апетиту, блювота, проноси чи закрепи), дихання (нестача кисню), яке веде до хронічної гіпоксії та схуднення, відставання в розвитку, розвивається риніт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, бронхіальна астма, гострий отит та анемія.