Лікування гаймориту

 

Гайморит (або верхньощелепний синусит) – це запалення слизової оболонки верхньощелепних (гайморових) придаткових пазух носа.

Гайморові пазухи залягають в товщі верхньощелепної кістки. Слизова оболонка в пазухах така ж сама, як і в порожнині носа. А стінки пазухи є спільними для порожнини рота, носа і очниці. Тому навіть при звичайному нежиті або захворюваннях зубів може розвинутись запалення верхньощелепного синуса.

Найчастіше гайморит буває одностороннім, коли запалюється лише одна пазуха. Але інколи може розвинутись запальний процес і в двох пазухах одночасно.

Форма перебігу залежить від тривалості запалення:

• до 3 тижнів – гострий гайморит;
• від 3 тижнів до 2 місяців – підгострий гайморит;
• більше 2 місяців – хронічний гайморит.

Гостра форма може розвинутись внаслідок ускладнення запальних захворювань зубів, гострого риніту, грипу, скарлатину та інших інфекційних захворювань, в людей з ослабленим імунітетом. Також причинами виникнення гаймориту можуть бути звуження носових ходів, викривлення перегородки чи інші вродженні патології носа.Саме ж захворювання спричинюється інфекцією (віруси, бактерії).

Хронічний гайморит зазвичай розвивається внаслідок погано пролікованого гострого процесу.

Симптоми гострого гаймориту:

• підвищення температури тіла з ознаками загальної інтоксикації (рідко температура тіла може залишатись в межах норми). Озноб;
• біль в ділянці ураженої носової пазухи, лоба, кореня носа, яка посилюється при пальпації і віддає у скроню або у відповідну половину обличчя. При нахилах вперед виникає відчуття сильного розпирання пазух і головний біль;
• порушення носового дихання на стороні ураження. При двосторонньому запаленні – дихання через рот;
• можлива сльозотеча (внаслідок закупорки слізного каналу);
• виділення з носу (спочатку прозорі рідкі, а потім стають густі, зелені, які важко відходять);
• розлади нюху з ураженої сторони;
• світлобоязнь;
• набряклість щоки і повік ока.

Симптоми хронічного гаймориту:

• значні виділення з носу;
• сухість в носоглотці;
• велика кількість харкотиння, яке виділяється зранку;
• нічний кашель внаслідок стікання харкотиння по задній стінці глотки;
• неприємний запах з роту;
• пошкодження шкіри при вході в ніс.

Профілактика гаймориту направлена на:

• своєчасне лікування нежиттю, основного простудного захворювання і зубів;
• усунення факторів, які сприяють розвитку запального процесу ще до появи симптомів гаймориту;
• підвищення загального імунітету організму.